RS-485 — це стандарт послідовного зв’язку, який зазвичай використовується в промислових і мережевих програмах. Він призначений для надійного зв’язку на великій відстані та може підтримувати багатоточкові мережі, що дозволяє кільком пристроям спілкуватися через одну шину.
RS-485 використовує схему диференціальної сигналізації, яка означає, що він передає дані за допомогою двох проводів: один для позитивного сигналу (A), а інший для негативного сигналу (B). Ці два дроти передають дані у вигляді рівнів напруги, протилежних за полярністю один одному. Різниця напруг між лініями A і B визначає значення переданих даних.
Використання диференціальної сигналізації в RS-485 забезпечує кілька переваг, зокрема підвищену стійкість до перешкод і кращу стійкість до погіршення сигналу на великих відстанях. Різниця напруг між лініями A і B забезпечує більш надійну передачу даних навіть за наявності електричних перешкод або перешкод.
Крім двох сигнальних проводів (A і B), RS-485 також вимагає двох додаткових проводів для живлення та заземлення. Ці дроти живлення та заземлення не є частиною інтерфейсу зв’язку, але необхідні для забезпечення електроживленням пристроїв RS-485 у мережі.
Таким чином, для зв’язку RS-485 зазвичай потрібні чотири дроти: два для передачі даних (A і B) і два для живлення та заземлення. Однак варто зазначити, що RS-485 може працювати лише з двома дротами (A та B) у певних випадках, використовуючи схему сигналізації, яка називається напівдуплексною, де пристрої по черзі передають і отримують дані. Цей режим роботи зазвичай використовується в програмах, де одночасно передає лише один пристрій, наприклад у конфігурації головний-підлеглий.
Загалом те, чи використовує RS-485 два чи чотири дроти, залежить від конкретної реалізації та вимог системи зв’язку. У більшості випадків чотири дроти використовуються для підтримки повнодуплексного зв’язку та забезпечення живлення пристроїв, але за певних сценаріїв також можливі двопровідні напівдуплексні конфігурації.
